Історія справи

Постанова ВГСУ від 27.09.2016 року у справі №915/717/14
Постанова ВГСУ від 03.03.2015 року у справі №915/717/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Справа № 915/717/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2014

та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.09.2014

у справі № 915/717/14 господарського суду Миколаївської області

за заявою Виробничого кооперативу "Віра"

кредитори: 1)фізична особа - підприємець ОСОБА_5,

2)Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного

управління Міндоходів у Миколаївській області,

3)Публічне акціонерне товариство "Державний експортно -

імпортний банк України" м. Київ в особі філії АТ

"Укрексімбанк" в м. Миколаєві

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.09.2014 (суддя Ткаченко О.В.) визнано кредиторські вимоги Жовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області частково в розмірі 646 616,06 грн. Зобов'язано ліквідатора відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство вимоги в сумі 438 698,19 грн. віднести до третьої черги задоволення кредиторських вимог, в сумі 207 917,87 грн. включити до шостої черги задоволення кредиторських вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 (колегія суддів у складі: Воронюк О.Л. - головуючий, Лашин В.В., Таран С.В.) ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.09.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі Жовтнева ОДПІ об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі Жовтнева ОДПІ) спросить вищевказані постанову суду апеляційної інстанції від 09.12.2014 та ухвалу суду першої інстанції від 16.09.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Жовтневої ОДПІ у сумі 1 715 486,06 грн. Вказує, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.05.2014 за заявою боржника Виробничого кооперативу "Віра" порушено провадження у справі про банкрутство на підставі ст. 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Миколаївської області від 05.06.2014 визнано Виробничий кооператив "Віра" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором Виробничого кооперативу "Віра" Герман Оксану Степанівну, яку зобов'язано подати до суду на затвердження реєстр вимог кредиторів; до закінчення строку ліквідаційної процедури, надати суду звіт та ліквідаційний баланс з доданими документами, передбаченими ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Жовтнева ОДПІ звернулась до господарського суду Миколаївської області із заявою від 03.07.2014 № 6316 про визнання кредиторських вимог в загальному розмірі 1 715 486,06 грн., у тому числі:

- 1 713 401,56 грн. з податку на додану вартість;

- 783,00 грн. авансові внески з податку на прибуток;

- 351,76 грн. земельний податку;

- 949,74 грн. податку на прибуток.

Судами встановлено, що заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1 713 401,56 грн. виникла у зв'язку з неповною сплатою визначених згідно податкових повідомлень-рішень:

- від 28.09.2012 року № 0021791501 податкового зобов'язання в сумі 116 537,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 58 262,50 грн.;

- від 02.11.2012 року № 0022251501 податкового зобов'язання в сумі 137 144,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 68 572,00 грн.;

- від 17.06.2013 року № 0001321500 штрафних санкцій в сумі 1020,00 грн.;

- від 18.06.2013 року № 0000232200 податкового зобов'язання в сумі 183 922,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 45 980,50 грн.

- від 17.12.2013 року № 0003981500 штрафних санкцій в сумі 3060,00 грн.;

- від 28.05.2014 року № 0003411500 штрафних санкцій в сумі 1020,00 грн.;

- від 28.05.2014 року № 0003391500 податкового зобов'язання в загальному розмірі 1 068 870,00 грн.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкових зобов'язань по податку на додану вартість боржнику було нараховано 29 053,13 грн. пені.

Враховуючи, що розмір погашеного з переплати зобов'язання склав 39,57грн., сума заявленої кредитором заборгованості з податку на додану вартість становить 1 713 401,56 грн.

Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, визнав кредиторські вимоги Жовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області частково у розмірі 646 616,06грн. та віднесення вимог у сумі 438 698,19 грн. - до третьої черги задоволення кредиторських вимог, в сумі 207 917,87грн. - до шостої черги задоволення кредиторських вимог, оскільки це підтверджується як вищенаведеним так і матеріалами справи.

При цьому вказав про відсутність підстав для визнання кредиторських вимог в частині грошового зобов'язання в розмірі 1 068 870,00 грн., оскільки податкове повідомлення-рішення від 28.05.2014 № 0003391500 було оскаржене боржником до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, що підтверджується копією повідомлення про вручення, а тому є грошове зобов'язання є неузгодженим.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Статтею 4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Відповідно до ч.3 ст. 95 Закону кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Згідно з ст. 1 Закону кредитор - юридична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

За правилами ст. 1 Закону по банкрутство, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта перевірки № 248/15-23088380 від 12.05.2014 за період з 01.11.2013 по 30.11.2013, тобто ще до порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п.14.1.157 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до абз. 1, 5 п. 56.18. ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення; при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відмовляючи у визнанні грошові вимоги кредитора, суди попередніх інстанцій, з посиланням на положення ст.ст. 56, 57 Податкового кодексу України, не дослідили момент виникнення податкового зобов'язання та момент виникнення у платника податків (боржника) обов'язку щодо сплати відповідного податкового зобов'язання (у т.ч. внаслідок узгодження суми податкового зобов'язання шляхом самостійного оформлення платником податків податкової декларації, отримання податкового повідомлення - рішення, набранням законної сили судовим рішенням тощо), а також встановлені законодавством строки оскарження податкових повідомлень-рішень.

При цьому суди не врахували приписи Закону про банкрутство, які пов'язують статус конкурсних грошових вимог виключно з моментом виникнення відповідного зобов'язання боржника, а не зі строком його виконання, оскільки вимоги кредиторів (у т.ч. контролюючих органів), які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними не залежно від строку виконання відповідних зобов'язань боржника.

Відтак, колегія суддів прийшла до висновку, що господарські суди першої та апеляційної інстанції, в порушення вимог закону, постановили судові рішення по справі без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи та доказів, які мають суттєве значення по справі.

За таких обставин, що ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.09.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 у даній справі не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в частині розгляду кредиторських вимог Жовтневої ОДПІ.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, розглянути по суті грошові вимоги Жовтневої ОДПІ, врахувавши момент виявлення відповідної заборгованості боржника органом доходів і зборів за наслідками проведення податкової перевірки, строки сплати (узгодження) податкових зобов'язань, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2014 та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.09.2014 по справі №915/717/14 скасувати.

Справу № 915/717/14 направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.